Освіта психолога не має фінішу.
Це завжди процес — прожитий досвід, теорія, нові сенси, старі помилки.
Я почала свій шлях у 2016 році з власної терапії і тоді ж зрозуміла: психологія буде поруч зі мною надовго.
Щоб сертифікуватися як консультант у методі «Інтерперсональна психотерапія», я виконала такі вимоги:
- 252 години теорії
- 72 години групового терапевтичного досвіду
- 50 годин особистої терапії (насправді набагато більше)
- 50 годин власної практики (станом на сьогодні — вже 5 років практики)
- 20 годин супервізій
- 50 годин інтервізій
- написання та захист кейса із власної практики
Ключові дипломи та сертифікати:
- Диплом магістра психології (КНУ ім. Т. Шевченка)
- Фокусована на травмі когнітивно-поведінкова терапія (МОМ ООН Міграція)
- Клінічна психіатрія (МАУП)
- Консультант у методі «Інтерперсональна психотерапія» (АПУ). Сертифікат засвідчує виконання всіх необхідних норм відповідно до стандартів Асоціації психологів України та підтверджує статус консультанта у методі «Інтерперсональна психотерапія»
- Курс про невизначену втрату "Understanding and applying ambiguous loss: its meaning and application" від засновниці теорії Полін Босс (University of Minnesota)
- Курс Somatic Experience від Імке Хансон
- Тренінг EFIT (Emotionally focused individual therapy) від ICEEFT
Погляд у майбутнє
Психологія — не про дипломи. Тим не менш, дипломи свідчать про відданість справі.
Наразі я вступила до Інституту Вільяма Алансона Вайта (Нью-Йорк) на річну програму з інтерперсональної психотерапії та планую пройти 6-місячну програму з клінічної психології в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця.
Мій професійний шлях розпочався в 2019 році зі стажування в Київській міській психіатричній лікарні ім. І. П. Павлова. Я проводила психодіагностику та брала участь у групових психосоціальних заходах. Саме там я вперше зіткнулася з різними клінічними проявами психічних розладів і глибше зрозуміла суть психологічної допомоги.
Наступним етапом стала робота у Головному військовому клінічному госпіталі м. Києва, у відділенні психологічної реабілітації учасників бойових дій. Цей досвід був різноманітним, інколи захопливим, інколи сумним, мені доводилось працювати в реанімаціях, з важко хворими пацієнтами, такий досвід залишає глибокі сліди памʼяті в серці.
Далі я працювала в Міжнародному Комітеті Червоного Хреста в Україні. Надавала психосоціальну підтримку сімʼям зниклих безвісти в Україні. Саме тоді я познайомилася з поняттям невизначеної втрати — досвіду, що змінює уявлення про присутність, надію і біль.
У квітні 2022 року ми з колегами МКЧХ підтримували постраждалих після деокупації — Буча, Ірпінь, Макарів.
Зараз я маю власну справу, веду приватну практику та співпрацюю з БО БФ «Ярміз», ГО "РЦ Лісова Поляна", ГО "Важливі" та ГО "Блакитний Птах". Також інколи я проводжу навчання для психологів з невизначеної втрати, та вебінари для сімей зниклих безвісти.
Реєстр Асоціація психологів України
https://www.uapsy.org/psihoanalitiki/olena-manondiz
Реєстр психологів Національна психологічна асоціація України
https://npa-ua.org/register/manondiz-olena-serhiyvna-3838/